- Які книги Ви читали останнім часом? Що сподобалося, що ні?
- Мені трохи ніяково відповідати на це питання, оскільки майже все, що я читаю, потрібно мені для роботи — філологічної або рецензійною, і навіть якщо спочатку я читаю щось «просто так», потім все одно це виявляється потрібним для роботи. Я читав (і рецензував) чудові, захоплююче цікаві, хоча дещо суперечливі мемуари відомого петербурзького археолога Льва Клейна «Важко бути Клейном». Читав з різних причин видатну естетичну роботу Сергія Ейзенштейна «Монтаж», написаний в 1946 році антифашистський роман німецької католицької письменниці Гетруд фон Лефорт «Вінок янголів» (в перекладі російською, вийшов у Петербурзі у видавництві Івана Лімбаха в 2004 році), збірку віршів Катерини Боярської «Жінка з Кімея» (М.: Час, 2009). Всі ці книжки мені дуже сподобалися.

- Що плануєте прочитати?
- Величезний роман Олександра Нєжного «Там, де престол сатани», який тільки-но вийшов у Москві — наскільки я розумію після побіжного перегляду, це сага з історії російського духовенства ХХ століття.

- Яку літературу Ви б порадили для читання іншим?
- Складно сказати, адже різним людям цікаво різне. Крім того, те, що мені цікаво, я намагаюся підготувати до друку або — якщо це вийшло у колег — відрецензувати. Тим, хто «взагалі» любить інтелектуальну літературу, я щиро рекомендую дуже глибоку книгу про концтабори та Голокост — «Канувшие и спасенные» Прімо Леві, яка нарешті вийшла в перекладі російською в «Новом издательстве», книгу Лідії Чуковської «Із щоденника. Спогади», що вийшла у видавництві «Время», і чудовий збірник робіт Йохана Хейзінги про нідерландську культуру Відродження (видавництво Івана Лімбаха, переклад Д. Сільвестрова), де знайшлося місце і для дивовижно тонкої графіки (так, так, малюнків!) Хейзінги.

Тим, хто цікавиться поезією, я радив би звернути увагу на недавні книжки російських поетів України: Анастасії Афанасьєвої, Андрія Полякова, Павла Гольдіна, Наталії Бельченко, Бориса Херсонського. Гарних українських поетів — таких, як Сергій Жадан, Галина Крук, Остап Сливинський чи Олег Коцарев — ваші читачі, звичайно, знають і без моїх нагадувань. Тим же, хто цікавиться гуманітарними науками спеціально, я рекомендував би дуже важливу збірку, яка нещодавно побачила світ у видавництві «НЛО» у перекладі з німецької: «Історія понять, історія дискурсу, історія метафор»; це фактично короткий виклад важливого напрямку в історії, філології та філософії, що давно існує в європейській думці, але мало відомий у Росії (підозрюю, що в Україні також). Крім того, слідом за колегами дозволю собі відрекомендувати глибоке дослідження російського філософа Наталії Автономової, що побачило світ минулого року у видавництві «РОССПЭН»: «Відкрита структура: Бахтін – Якобсон – Лотман – Гаспаров».

 
Фото: svobodanews.ru